Що буде з в'язницею у Рівному, де сидів сам Улас Самчук? [ДОСЛІДЖЕННЯ]

Питання приміщення практично у центрі міста міська влада обіцяла вирішувати показово на загал. Напевно, саме тому засідання міської архітектурної ради, присвячене цьому питанню, розглядали на місці: неподалік опалої плитки та вибитих шибок. Саме тут представили і два варіанти майбутнього центру.

Як запевнив автор проекту, архітектор Володимир ФОМІН, майбутній центр буде в одному архітектурному ансамблі з корпусом НУВГП, який розташувався навпроти. Будувати планують на старому фундаменті колишнього клубу, медпункту та прохідної. Втім, у плані вже врахували й іншу будівлю, документи на землю під якою — на стадії оформлення.

Архітектурна рада пильно розглядала варіанти проекту. Питань було чимало, а от відповіді на них — не знайшлося. Зокрема, жоден з варіантів проекту не передбачає місць для паркування, та й саме приміщення має зайняти практично всю площу. А це, переконані члени ради, пряме порушення будівельних норм.

Власник приміщення, яке й має перетворитись на адміністративний центр, Руслан ШЕВЧИК про свої "стосунки" з екс-фабрикою-в’язницею говорить неохоче. Каже, клопоту через нього чимало: стан будівлі жахливий, земельні питання практично рік часу зайняли, та ще й вода підмила фундамент, від чого впав дах. А от власники інших "частин" колишньої фабрики відмовчувалися. Про свої плани щодо будівель з журналістами говорити не хотіли, а члени ради їх і не питали.

Ні один з варіантів проекту рада не погодила, а тому відправила на доопрацювання, аби внести всі необхідні поправки та "попрацювати над виглядом фасаду". А ще дочекатися офіційної відповіді з управління культури, яка внесе ясність, чи є ця частина колишньої фабрики архітектурною чи історичною спадщиною.

Хоча насправді найбільший конфлікт у цій справі розгорівся не на архітектурному ґрунті, а на історичному. Науковці в один голос твердять, що починати будівництво без проведення досліджень не можна. Кажуть, у цій в’язниці сиділи Улас Самчук, Клим Савур, убита Харитя Кононенко. Та й чимало інших відомих українських діячів пройшли через її стіни.

— Ця будівля знаходиться фактично на місці розстрілу, тому навіть археологічна експертиза тут не спрацює, — наголошує заввідділу охорони культурної спадщини Рівненського обласного краєзнавчого музею Ірина ВАСИЛЬЄВА. — Якщо тут будуть якісь земельні роботи, тут мають працювати судмедексперти, комісія з ексгумації, комісія з перепоховання.

Головним опонентом історикам став... депутат Рівнеради минулого скликання Василь ГАЙЧУК, який власне не входить до складу архітектурної ради. Коли виділялася ця земельна ділянка, він очолював депутатську комісію з цього приводу.

— Тоді я розбирався з усім цим і з’ясував, що місця розстрілу точно не вказано, — каже Василь Гайчук. — У документах йдеться, що це було на території в’язниці. А вона була і на Пушкіна, і на Хвильового, і аж до виконкому. То ж був цілий комплекс. У нас же і міськвиконком побудований на кістках, корти — на кістках, і швидше за все? що розстріли проводилися десь у тому районі, де зараз гаражі СБУ. "В яру на Грабнику", бо ж тюрма межувала з Грабником, а де той яр? Коли будували приміщення УМВС, ніхто нічого не говорив, будують будинок на Квітки-Основ’яненка — а там знайшли і бомби і кості — і нічого. Врешті, на фасаді будинку не стріляють, стріляють у дворах, а це (приміщення, яке хочуть перебудувати під адміністративний центр — авт.) якраз був фасад тюрми. Те, що тут аура поганенька, з цим усі погоджуються. І думка власників одностайна — ніяких розважальних закладів тут не робити, це ж прописано у рішенні міської ради, як і археологічні дослідження, і перенесення пам’ятної дошки. Це були пропозиції нашої комісії.

За словами пана Гайчука, за весь майновий комплекс спершу просили 1,5 мільйона доларів, але охочих не знайшлося, тому й продають приміщення по частинах.

— А коли по частинах — це завжди проблема. Якщо вже все так пішло, ми зробимо єдиний проект по цій ділянці, але проблеми все одно будуть. Бо місто не зможе вплинути на цей процес. Я як будівельник і проектант знаю, як це все можна приховати в документах, це реально. Тому вони тут все одно зроблять те, що хочуть.


До речі
Коли прямувала за територію колишньої фабрики, не втрималась, щоб розпитати пана Гайчука про таємничі роботи, які велись на території. Розповідали, що будівельники потай заливали підвали приміщення бетоном, що само по собі унеможливлює проведення після цього якихось досліджень.
— Ні, то вони робили все, щоб не впала друга будівля. Відновили частину стіни, аби в подальшому ґрунт не підмивало. Це лише заходи, щоб зупинити руйнування. Нічого там ніхто не робить, — запевнив пан Гайчук.
Під час розмови до пана Василя звернувся один з представників власників ще однієї частини приміщення з питанням, що ж робити з роздрукованими проектами. Василь Гайчук показав рукою, мовляв, віднеси у приміщення, і продовжив розмову...