24 липня - день святої рівноапостольної княгині Ольги

Княгиня Ольга - свята православної церкви, яка першою серед правителів Київської Русі прийняла християнство. За велику роль у поширенні християнської віри Ольга була причислена до лику святої рівноапостольної.

Батьки блаженної Ольги хоч і були язичниками, однак з дитинства прищепили їй правила чесного й розумного життя, яких дотримувалися самі. Коли молодому князеві Ігорю з роду Рюриковичів прийшов йому час вибирати наречену, жодна з київських не прийшлася йому до серця. І згадав він, як колись зустрічався з Ольгою, і послав у землю Псковську свого родича з єдиним завданням – привезти її до Києва. І в 903 році, про гучне весілля знали всі жителі Києва.

До Києва княгиню Ольгу привезли в 903 році, після весілля князь Ігор відправився у довгостроковий військовий похід на Грецію, а коли повернувся, то став батьком – народився син Святослав.



У 948 році князь Ігор обходив свої володіння з метою контролю за збором державної данини в натуральному вигляді, з цього приводу виник у нього конфлікт з древлянами, який завершився досить трагічно – князя було вбито. Сильна волею вдова міцно взяла княжу владу у свої руки. Звичайно, будучи язичницею, вона не могла не помститися за смерть свого чоловіка.

Оскільки син Святослав був ще неповнолітнім, вся повнота влади залишалася на княгині Ользі. Літописці часто описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку. Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець, повідомивши читача про її "чоловічий розум". Управляючи Київською державою, у керівництві поводилася як сильний і розумний чоловік.




5 чудотворних ікон Рівненщини

Ольга розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, який спричинився до смерті Ігоря. Вона впровадила перші в Київській Русі "реформи", чітко окресливши землі, з яких через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини. Княгиня водночас стежила за тим, щоб підлеглі не позбавлялися засобів до існування й відтак могли сплачувати данину. Закріпивши за княжою казною виняткові права на багаті хутровим звіром землі, вона в такий спосіб забезпечила себе постійним прибутком. Аби краще знати свої неозорі володіння, Ольга часто подорожувала. Піддані відчували її рішучість і державну розсудливість. Вона здійснила ряд реформ, створила так звані погости для стягування данини, запровадила регламентацію феодальних повинностей.



Княгиня підтримувала дружні стосунки зі Сходом – Візантією, а згодом налагодила їх і з Заходом.Минав 955 рік. На прикладі Візантії Ольга чітко побачила, як, турбуючись про державне і політичне життя, треба багато уваги приділяти життю духовному, релігійному. У столиці Візантії Ольга приймає Святе Хрещення від Вселенського Патріарха Феофілакта.

У Рівному замироточила ікона Пресвятої Богородиці

У хрещенні Ольга отримала ім’я святої Олени.Повернувшись додому, свята Ольга зайнялася поширенням віри Христової серед народу Київської держави. Вона збудувала в Києві церкву в ім’я святителя Миколая, у Вітебську (тепер Білорусь) церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, започаткувала встановлення придорожніх хрестів, які так і називаються Ольжиними. Збереглася до нашого часу каплиця у Пскові (Росія), яка, за переказами, була збудована на місті такого хреста.

На схилі життя Ольга пережила багато скорбот, бо
тоді був час останнього розквіту язичництва на українській землі. Боячись антихристиянських настроїв, Ользі навіть священика доводилося тримати біля себе таємно. Причастившись Святих Божественних Тайн 11 липня 969 року, свята Ольга померла.

Над нею було проведено чин християнського поховання. Про місце поховання в літописах нічого не знаходимо. Відомо лише, що після спорудження рівноапостольним князем Володимиром Десятинної церкви, святі мощі княгині Ольги були урочисто перенесені до неї. Подальша їхня доля невідома.



Ольгу не просто вшановували нащадки - її було канонізовано. Прилучення Ольги до лику святих відбулося ще в домонгольські часи. Вона була п'ятою (після Бориса, Гліба, Феодосія Печорського, Микити Новгородського) святою. Вже з першої половини XI ст. зображення Ольги з'являються у Візантії й Київській Русі. Фрески Софійського собору в Києві були добре знані на Русі та в інших країнах. Портрети княгині у вигляді ікон прикрашали житла багатьох людей Русі.

Рівняни зустріли мощі святого Меркурія Бригинського

Іларіон порівнює Ольгу та Володимира з Константином Великим та його матір'ю Оленою, за яких у Візантії християнство стало державною релігією. Нестор-літописець прославляє Ольгу як зорю, що передвіщала схід християнства на Русі. Іаков Мніх описує Ольгу напрочуд розумною, привабливою, мудрою, святою духом і тілом. Безцінні мініатюри хроніки Іоанна Скилиці, а також Радзівілівського літопису XV ст. зображують її як державного діяча.



Збулося пророцтво рівноапостольної княгині Ольги про Хрещення Руси-України, що здійснив вихований нею внук Володимир. А за свої кроки до християнської віри святу Рівноапостольну княгиню Ольгу канонізували й шанують нині.

До слова, і на карті Рівного вшановано княгиню Ольгу - на її честь назвали вулицю в центрі міста. До слова, саме напередодні свята Ольги її проїжджу частину відремонтували.

У Рівному в дорогу "вкатують" майже мільйон гривень