Бізнес на 32 мільярди доларів: як розпізнати сучасних работорговців і не стати їхньою жертвою

Торгівля людьми, сексуальне рабство — зовсім нещодавно я лише чула і читала про це. Але коли поряд із тобою людина, яка буквально завтра може стати потенційною жертвою одного з найприбутковіших у світі злочинних бізнесів — загальні фрази і прості, здавалося б, поради перестають сприйматися як банальність і переходять із площини теорії в царину реального, осяжного життя, яке вирує поряд із нами.

Знайомство в автобусі

На початку вересня я їхала до подруги у місто Камінь-Каширський на Волині. Спільні знайомі, знаючи мій досвід ведення масових заходів в університеті, запропонували виступити в ролі тамади на весіллі. Підготовка сценарію, обдумування конкурсів, пошук радіомікрофона, вибір вбрання — все це вже позаду, а попереду — п'ять годин дороги в рейсовому автобусі Рівне — Камінь-Каширський. Півтори години до Луцька промайнули непомітно — слухала пісні, ще раз перечитувала дописаний напередодні вночі сценарій завтрашнього свята. Після зупинки у Луцьку поруч себе побачила нову пасажирку. З вигляду — моя ровесниця, можливо, на два-три роки старша.

“Я тут сіла, біля вас не зайнято?” — перепитує сусідка. “Ні, — кажу, — вільно”. Дівчина показує контролеру квиток — бачу, їде, як і я, до кінцевої. Ще раз кинувши оком на сусідку, вирішую трохи подрімати — дорога ж бо попереду неблизька. Та сон щось не йде, і я починаю краєм ока (і вуха) спостерігати за пасажирами — хто що робить, хто про що розмовляє. Моя сусідка дістає газету з приватними оголошеннями, відкриває на сторінці “Пропоную роботу” і ставить “хрестик” біля однієї з об'яв. Журналістська інтуїція підказує: певно, дівчина вже скористалась оголошенням і позначає опрацьований варіант, щоб не дзвонити вдруге. Заглядаю через плече — і побачене мене трохи дивує: дрібним шрифтом запрошують на роботу “гарних незакомплексованих дівчат для роботи танцівницями на елітних вечірках у кращих нічних клубах Європи”. Обіцяють “цікаву високооплачувану роботу”.

Перша думка: особисто я на таке оголошення не “клюнула” б. Адже розумію: в подібних випадках за блискучою словесною “обгорткою” може таїтись небезпека для життя: залишитись на чужині без грошей і документів, стати жертвою сексуального маніяка, потрапити в кабалу сутенерів, а то й узагалі віддати органи для пересадки — це реальність для ось таких “танцівниць за оголошеннями ”. Бо якщо від тебе не вимагають, на перший погляд, нічого — можливо, завтра доведеться віддати все...

21 рівнянка була у сексуальному рабстві

Казка для простачків

Подальший хід моїх думок перериває розмова сусідки з кимось по телефону. “Так, зустрічалась, — чую. — Нічого... Нормальний... Не знаю, казав, що якийсь старший менеджер, чи як його там... Гарно так говорив, лате мені “поставив”... Діловий такий “пацик”, з планшетом... Костюм гарний... Каже — хочеш жити, як в серіалі? Це, типу, можливо... Робота, каже, нескладна, типу танцювати в клубі, або їздити на різні вечірки, знаєш, як в кіно показують, на віллі, біля басейна... Ну і я кажу — круто... Він каже, в тебе гарна фігура, а там жінки за собою не слідкують, товсті, тому нашим дівчатам добре платять, люди через півроку приїжджають — відразу машину купують, ще через півроку — хату... Каже, купа таких з Луцька вже так їздили, а дехто кавалера собі там знайшов, типу, лишився жити назавжди, а що ж в цій дирі сидіти, хіба в нас хлопці... Короче, каже, думай недовго, бо через тиждень відправляється бус, загранпаспорт в тебе є, це добре... Короче, сказав у вівторок привезти паспорт і гроші, ну, щоб там все на кордоні порішать, за візу і так дальше — каже, не турбуйся, є всюди свої люди — все порішають, тільки плати... А там з неділі вже і їхати...”

...Я слухала — як я зрозуміла, це була розмова з подругою — і мені поступово ставало все моторошніше. Подумки ставила себе на її місце — і не могла уявити: як це, “клюнути” на сумнівне оголошення, спокуситись на роботу “танцівниці в елітних клубах” — без жодних документів, гарантій, не знаючи по суті нічого ні про майбутню роботу, ні про людину, яка бере на себе відповідальність за твою долю — і довіряти її, свою долю, тому, про кого, за великим рахунком, нічого не знаєш, окрім того, що “старший менеджер” і в “гарному костюмі”...

Обережно: работорговці!

Я першою розпочала розмову і за чверть години знала про нову знайому дуже багато.

Історія Галини
Галя насправді виявилась молодшою за мене, їй тільки-но буде 20 — виявляється, мене ввело в оману її “бойове розфарбування”. Після школи вступила до медичного училища, з головою поринула у вир розваг обласного центру. Там, на противагу провінційній розміреності Каміня-Каширського, де всі всіх знають, здавалося стільки незвіданого і цікавого. На другому курсі завагітніла. Імовірний батько дитини, дізнавшись про позитивний результат Галиного тесту на вагітність, чкурнув на заробітки до Москви, і більше його в наших краях не бачили. Переживання вкупі з ослабленим Чорнобилем здоров'ям далися взнаки, і Галя народила мертву дитинку... Важка смуга у житті затягнулася — після пологів дівчина довго хворіла, і їй було не до навчання. Зрештою, з училищем довелось попрощатись. Грошей для поновлення на навчанні сім'я не мала. Галина пішла працювати у кафе. На “особистому фронті” не клеїлось — каже, що після зради, що супроводжувала її вагітність, повірити комусь із осіб протилежної статі важко — в кожному підсвідомо бачиш риси того, який тоді покинув... У роздумах про те, як влаштувати подальше життя, дедалі частіше почала обдумувати варіант з закордонними заробітками. У маленькому містечку життя нуднувате, навколо одні й ті самі люди, а по телевізору — сюжети про гламурне життя. А тут ще й сусідка з Італії повернулась — відразу почала дітям нову хату будувати.

“Знайомий водій-”дальнобойщік” розповідав, що у Чехії багато наших дівчат працюють танівницями у нічних клубах, і їм добре платять, — каже Галина. — Почала шукати по оголошеннях в газеті. Ось побачила підходяще — і поїхала на співбесіду. Думаю, варто ризикнути. Поки молода, треба шукати своє щастя, а тут сидіти — тільки молодість змарнуєш. В мене і після “родів” гарна фігура залишилась, так що, думаю, я в тому нічному клубі ще втру носа усім, — з бісиками в очах резюмувала Галя.

Я відчула, що думками вона вже там, у вогнях нічної Праги, де після феєричної вечірки на неї чекає імпозантний кавалер на останній моделі “БМВ”, щоб відвезти на віллу для продовження бенкету...

Мені знову стало страшно за людину. І я почала розповідати їй те, що знаю про торгівлю людьми. Адже історії багатьох жертв сексуального та трудового рабства саме і починалися ось із таких рожевих мрій, якими підступно скористались кримінальні ділки. Відразу скажу: я не бачила вживу жодної такої людини, але як журналісту доводилось вивчати матеріали на цю тему.

Що таке торгівля людьми?

Торгівля людьми — це сучасне рабство. Це продаж, купівля, передача людей з метою експлуатації та одержання прибутку. Це — третій (після нелегальної торгівлі зброєю або наркотиками) за рівнем прибутковості кримінальний бізнес, який за оцінками Міжнародної організації праці щорічно приносить кримінальні прибутки у розмірі 32 мільярдів доларів США. Торгівля людьми — це неприпустиме порушення прав людини. Зрештою, торгівля людьми — це злочин.

Характерні ознаки торгівлі людьми — це обмеження свободи пересування; відсутність вибору та можливості припинити роботу; вилучення паспорту та інших документів; погроза силою або її застосуванням; боргова кабала, невиплата обіцяної винагороди за роботу повністю або частково; залякування депортацією, погрози повідомити правоохоронним органам про нелегальний статус перебування в країні.



Як вербують торговці людьми?

Вербувальники зазвичай використовують особисті зв'язки або ж оманливо привабливі рекламні оголошення у місцевій пресі, нелегальні кадрові агенції та вебсайти з працевлаштування. Часом торгівці людьми просто ходять по домівках, вигуковують молодих дівчат біля навчальних закладів, на дискотеках та в інших місцях дозвілля. Орудують вони переважно в невеличких містечах та селах — там, де є високий відсоток жіночого безробіття.

Посередниками у вербуванні можуть стати і ті, кому ви довіряєте, знайомі, приятелі, сусіди, а інколи навіть друзі або родичі. Часом вони й самі не знають, якими насправді можуть бути наслідки вашої подорожі. Умови, які пропонують вербувальники, є зазвичай дуже привабливими та можуть здатися правдоподібними, як-то фінансова допомоги та підтримка в організації поїздки, оформлення всіх необхідних документів тощо. Ще один підступний спосіб із арсеналу торгівців людьми — організувати продавцям на ринку нестачу товару. Щоб повернути великі гроші за зниклий товар, люди змушені їхати за кордон і відробляти борг там.

Торговці людьми найчастіше обіцяють:
- легальне працевлаштування, укладання трудового контракту;
- оформлення візи, проїзних документів;
- неважку та високооплачувану роботу без вимог знання іноземної мови (наприклад, роботу офіціанткою, домогосподаркою, прибиральницею для жінок; роботу на будівництві або у сільському господарстві для чоловіків). Або ж танцівницею, як у випадку з Галиною — крутити м'якою частиною тіла багато дівчат вміють, а тут за це ще й гроші обіцяють...

Що може трапитися насправді:
- нелегальне працевлаштування;
- обмеження свободи пересування та контактів із зовнішнім світом, з близькими та друзями;
- позбавлення паспорта, інших документів;
- фізичне та психологічне насильство або погрози його застосування;
- нав'язування боргу, який потрібно “відробити”;
- погрози покарання за порушення міграційного законодавства країни в разі звернення до поліції або міграційної служби;
- шантаж та маніпулювання (наприклад, погроза насильства над членами сім'ї).

Слова, що змусили замислитись

Про все це, тільки простішими словами, я й розповідала сусідці, поки автобус долав шлях від Луцька до Ковеля. У Ковелі ми вийшли прогулятись на двір і продовжили розмову.

— А чому все це може трапитися саме зі мною? Може, мені пощастить?

— А якщо ні? Чи не занадто високу ти робиш ставку? Адже ціною її може бути здоров'я і навіть життя...

— Ти кажеш, що ці хлопці працюють без документів, але зараз півкраїни так “крутиться” — все готівкою або в крайному випадку на картку, які там рахунки-накладні, я ж знаю, як ми в кафе “лівий” товар продаємо...

— Можливо, але не порівнюй “ліву” спайку води в кафе — і відсутність повноцінно оформленого контракту на роботу на чужині. Потім, якщо щось станеться, твої нові хазяї спокійно покажуть в поліції всі потрібні документи — а твої пояснення “на пальцях” ніхто й слухати не буде. Та ти й пояснити нічого толком не зможеш, не знаючи мови...

Галина замислилась. Її очі забігали... Зрештою, дівчина попрямувала до автобуса попереду мене, удавано рішуче говорячи на ходу:

— Я знаю приклади, коли дівчата навіть повіями працювали “за бугром”, а тут ніхто нічого не знав, потім приїхала, грошей заробила, “лахів” гарних накупила, заміж вийшла — і все забула. Народила чоловікові дитину, він щасливий, нічого про минуле не питає, а вона й не розповідає!.. Що було — загуло!

Наступні півгодини дороги пройшли у тиші. Сусідка періодично діставала з сумочки серветки для очей і гралася на телефоні. Мені ж не йшов до голови весільний сценарій, ні навіть подзвонити не хотілось нікому.

— А який в мене вихід, якщо зараз для молоді ніде немає роботи? Навіть з червоними дипломами люди вдома сидять, — раптом, як ні в чому не бувало, продовжила до мене Галя.

— Знаєш, дорогенька, — почала я повчально, — я таке часто чую, але завжди кажу: а ти шукала чи шукав? Хочеш відразу бути начальником? Робота сама до тебе не прийде. Зроби щось: піди на курси, розпитай людей, постукай в одні двері, в інші... Я тобі скажу: півроку тому я збиралась іти продавати пластикові вікна. І не вважала, що це робота “другого сорту”. Завжди з чогось потрібно починати. Так, мені пощастило знайти собі роботу до душі. Але, віриш, якби я зараз працювала в іншому якомусь місці — я б не вважала це за приниження. Просто паралельно шукала б цікавішу і більш оплачувану справу. Ось і ти з чогось почни. Зроби двадцять маленьких кроків, не замахуючись на один великий. А коли почнеш шлях — там, дивись, і потрібні люди на ньому з'являться, і можливості, а, може, і почуття нові прийдуть...

На автостанції ми попрощались — по мене вже приїхали машиною друзі молодят. Запропонувала Галі підвезти її, але дівчина відмовилась — сказала, що хоче дорогою додому все добряче обдумати. “Є про що подумати”, — мовила Галина — і розчинилась у темряві вузеньких вуличок поліського райцентру...

...Люблю гуляти на весіллях, але цього разу, проводячи конкурси, спілкуючись зі щасливими молодятами, приймаючи компліменти від гостей, раз-у-раз згадувала сумні очі своєї нової знайомої: як то складеться її доля? Чи достукалась я до серця Галини своїми думками і застереженнями? Чи ж, не приведи Господь, побільшає в Україні на ще одну жертву торгівлі людьми?..

Корисні контакти

Національна “гаряча лінія” з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів
0 800 505 501

Центр підтримки громадських ініціатив “Чайка”
(0362) 23 43 48, 23 34 57, chayka@rivne.com
вул.Д.Галицького, 16, 5 поверх, м.Рівне

Більше інформації про торгівлю людьми та про те, як запобігти небезпеці, - на сайті http://stoptrafficking.org.

Газета "ОГО", №44 (1424), 13 листопада 2013 року.

Ілюстративне фото з сайту pravovaosvita.ucoz.ua