“Ранкова кава”: про важливість реформування у медичній сфері Рівного

Лікар — це безумовно найблагородніша професія. Адже рятувати життя інших — це те, що не можна порівняти з жодною іншою справою.

– Чимало людей у нашому місті знають Вас як людину, яка займала керівні посади у медичних закладах нашого міста, а також як прекрасного лікаря-хірурга. Розкажіть про свій шлях у медицині, як вдалося цього досягнути?

– Зараз я знаходжусь у, напевно, найвідповідальнішій точці свого життя як людини, мужчини, професіонала у своїй галузі – оцінці здобутого досвіду та своїх власних досягнень і плануванні подальшого життя. А народився я на Чернігівщині, де і закінчив середню школу. Далі по сходинках: Тернопільський медичний інститут, військово-медична академія, впродовж 15 років – служба у Збройних силах на посаді лікаря-хірурга, робота на аналогічній посаді у Білорусії, місто Брест. Після проголошення незалежності України моя родина прийняла рішення переїхати в Україну, зокрема на Рівненщину, де фактично я і проживаю з 1992 року та працюю в медичній сфері області.

ВІДЕОЗАПИС ПРОГРАМИ

За цей період займав посаду лікаря-хірурга торакального в обласному тубдиспансері, впродовж 11 років завідував поліклінічним відділенням Рівненського обласного онкологічного диспансеру. В 2004 році отримав пропозицію зайняти посаду головного лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини на Рівненській АЕС, яка безпосередньо підпорядковувалась Міністерству палива та енергетики й Міністерству охорони здоров'я Україні. На цій відповідальній посаді я і пропрацював до 2012 року – до переходу на аналогічну роботу в РОКЛДЦ ім.В.Поліщука. З гордістю, душевним теплом і вдячністю згадую роботу на АЕС, людей, які допомогли сформуватись мені як керівнику і управлінцю високого рангу, та спілкування з якими допомогло отримати великий досвід у сфері менеджменту, фінансів, аналітики, стратегічного планування, сформувало такі мої якості, як організованість, структурованість, чіткість, вміння стратегічно мислити.

А з 2012 року, як я вже згадував, упродовж 1,5 року обіймав посаду головного лікаря Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені Віктора Поліщука, з якої, за розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації, був переведений на посаду головного лікаря Рівненської обласної клінічної лікарні. Рік моєї роботи у лікарні був дуже напруженим і непростим. Термінового вирішення вимагали ряд важливих питань, що не були вирішені впродовж восьми попередніх років, а саме: організація діяльності закладу та впровадження внутрішніх регламентуючих документів для повернення роботи закладу у правове поле, акредитація лікарні, оскільки вісім років РОКЛ працювала без неї, отримання всіх необхідних ліцензій (а основних їх три), у тому числі й на медичну практику – основну відправну точку роботи будь-якого медичного закладу незалежно від форми власності.

Дія мого контракту закінчувалась у непростий час, і мені була запропонована альтернативна посада головного лікаря іншого закладу. Але я твердо переконаний і дотримуюсь цього принципу все життя, що мужчина тоді мужчина, коли за певних обставин здатен на чоловічі вчинки. Тому я відмовився від пропозиції перейти на аналогічну посаду в інший медзаклад та залишився в обласній лікарні на посаді лікаря-хірурга. Оскільки хірургію люблю, практики ніколи не залишав, незалежно від посад, які обіймав.

– У нашому місті нині активно обговорюють кадрові призначення, які повинні були відбутися ще на початку року. На сесію Рівненської обласної ради винесені питання щодо затвердження кандидатів на різні посади, які стосуються, зокрема, і сфери медицини. Водночас на минулій сесії ці питання було знято з розгляду. Хоча громада міста та всі колективи закладів чекали довгоочікуваного призначення. Свідченням цього було і те, що колектив діагностичного центру висловив свою думку, що підтримують вашу кандидатуру на посаду головного лікаря. Як Ви, як людина з досвідом, можете прокоментувати цей процес?

– Наша держава зараз переживає важкий час реформ, впровадження європейських і світових соціальних стандартів, Як фахівець з великим управлінським досвідом, необхідними знаннями та відповідною підготовкою з медицини, економіки, юриспруденції, розумінням тих засад реформування галузі, які зараз впроваджуються в державі, підтримуючи їх, маючи свій план розвитку медичного закладу, який базується на чинному законодавстві України та рекомендаціях фахівців Європейського Союзу для сфери охорони здоров’я України я подав необхідні документи на конкурс на посаду головного лікаря РОКЛДЦ ім. В. Поліщука. Але рішення президії Рівненської обласної ради щодо зняття кадрового питання по діагностичному центру прокоментувати не можу, оскільки і сам не зовсім розумію, чому воно не було винесено на сесію РОР.


ДИВИТИСЯ ПРОГРАМУ

Адже названі депутатами причини є, на мою думку, непереконливими а дане рішення – заангажованим. Щодо центру існує чимало стереотипів, ще більше ходить різних чуток. Заради справедливості треба сказати, що не всі вони безпідставні. Про це свідчить і перевірка прокуратури, яка була проведена, і ті питання, які виносились по закладу на постійні комісії облради. Але я переконаний, це підтверджує мій особистий досвід, що цей заклад має серйозне майбутнє, оскільки колектив центру складається з прекрасних високопрофесійних фахівців, працює і як науковий та освітній центр, має ряд високотехнологічного обладнання і, може, це здасться Вам дивним, відповідає структурі європейської медицини. Нині, вважаю, імідж закладу дещо дискредитовано. І це зовсім незаслужено. Тут за день пацієнт може отримати повне обстеження та дізнатись кінцевий діагноз. Але, однозначно, діяльність центру потребує медичного аудиту, впровадження ряду серйозних і непростих заходів, які я і висвітлив у своїй Програмі розвитку та реформування РОКЛДЦ.

– Ви, так би мовити “зсередини”, знаєте, як відбувається відбір кандидатів. Ви подавали власну програму розвитку медичного закладу?

– Вся наша медична галузь нині стоїть на порозі радикального реформування. Вивчаючи досвід інших країн, а я був свідком аналогічних реформ у Польщі, можу з впевненістю заявити, що цей процес не є простим і короткотерміновим. Треба не тільки пропонувати зміни, а й проводити їх у правовому полі. Звісно ж, мною було проаналізовано діяльність РОКЛДЦ ім.В.Поліщука. Головна проблема, з якою стикається заклад нині, – брак бюджетних коштів. Тому важливі кроки, що стосуються економічної частини розвитку закладу, які я запропонував в своїй програмі, – розробка чітких соціальних програм та встановлення соціальних гарантій медичної допомоги. Адже діяльність будь-якого закладу починається з обрахування основних витрат на статутну діяльність та розробки стратегічних планів розвитку і залучення інвестицій та донорів.

– Ні для кого не секрет, що тривалий час у діагностичному центрі люди сплачували благодійні внески. Щодо цього питання завжди було чимало “за” та “проти”. Тепер же в.о. головного лікаря Рівненського діагностичного центру заявив про відмову від цих внесків. Як оцінюєте це рішення: реальний крок чи популістична заява?

– Заява в. о. головного лікаря закладу викликала великий резонанс серед громади області. У першій хвилі позитивний, коли жителі регіону вирішили, що благодійних внесків у центрі взагалі більше не братимуть, а далі, після звернення до закладу за медичною допомогою,– різко негативний та скептичний, оскільки їм почали пояснювати, що не беруть благодійних внесків тільки за консультації у лікарів-спеціалістів клініко-консультативного відділення центру, а за все інше треба, як і раніше, сплачувати “благодійний внесок”. Не думаю, що ініціатором такого кроку виступив голова Рівненської обласної ради, хоча і був присутній на прес-конференції, де оголосили згадану Вами заяву. І не підтримую її з двох причин: по-перше, як фахівець, та й просто як людина, вважаю, що принизливими для медиків є таблички з відповідними написами на дверях робочих кабінетів. Це можна було б зробити в іншому форматі. По-друге, таблички та відмова від “благодійних внесків” за консультації лікарів-спеціалістів одного відділення не вирішує головних проблем закладу та надання високоспеціалізованої медичної допомоги населенню області при значному дефіциті бюджетних коштів.
На мою думку – це популістичний крок, адже пацієнти закладу і далі сплачують “благодійні внески”. Реальний крок має полягати у чіткому розподілі контингентів населення, яке звертається в центр: за направленнями спеціалістів медичних закладів області, за власним бажанням, жителі інших регіонів. Визначити об’єм допомоги, яка відповідає третинному рівню та має надаватись закладом відповідно до статуту (провести медичний аудит), чітко визначити та затвердити правила, відповідно до яких медична допомога має надаватись безкоштовно, а у яких випадках як платна послуга. Хочу наголосити: як платна послуга, а не як “благодійний внесок”, від чого відмовляємося, а за що люди будуть платити. Провести необхідні розрахунки. Треба чесно сказати громаді, що місцевий бюджет не може покрити всіх видатків, наявний дефіцит коштів, і тому людина, яка звернулась до центру за власним бажанням, має сплатити за послугу. І тоді, я переконаний в цьому, люди ставитимуться з розумінням і повагою до закладу і його працівників.

ВІДЕОЗАПИС ПРОГРАМИ

– На названій Вами конференції мова йшла не тільки про благодійні внески, а й про використання медичної апаратури від благодійних центрів. Про що йде мова і як це буде реалізовуватися?

– Дозволю собі повторитись: у час яких би змін і реорганізацій ми б не жили, важливо розуміти, що всі процеси повинні відбуватися у правовому полі. Звісно, медичну апаратуру та обладнання потрібно закуповувати, оновлювати. Адже наука не стоїть на місці: впроваджуються нові методи і методики, розвиваються нові напрями медицини. Діагностичний центр – заклад, у якому мають проводитись високотехнологічні обстеження та діагностичні маніпуляції третинного рівня, до мінімуму зведено (тільки за крайньої необхідності) надання скринінгових обстежень, які повинні проводитись у закладах первинного або вторинного рівня. Декларативні заяви про залучення на платній основі від благодійних центрів у комунальні заклади новітнього обладнання, по-перше, протизаконно вже апріорі, бо благодійні центри не можуть надавати “платне” медобладнання. Стосовно партнерства комерційних організацій, приватного капіталу й комунальних та державних закладів, то такий механізм тільки розробляється відповідно до міжнародних стандартів і норм чинного законодавства. А отже це може мати місце тільки після затвердження відповідних норм законодавчих. На даному етапі головною все-таки має лишатися попри всі труднощі проблема діагностики, лікування та профілактики захворювань. У тому числі і для РОКЛДЦ ім.В.Поліщука, який має чудову лабораторну базу, відповідне медобладнання. Окрім того потребують вирішення ряд задач, пов’язаних з діагностикою, лікуванням та реабілітацією, в тому числі психологічною і соціальною, учасників АТО, які вже повернулися і повернуться із зони антитерористичної операції. Необхідно, на мою думку, розробити та затвердити в області відповідну програму, а саме: сформувати єдиний реєстр таких осіб, розробити план заходів, окреслити коло закладів – виконавців програми лікування та реабілітації осіб, що брали участь в АТО та кваліфіковано підходити до її реалізації. Адже наші бійці та волонтери заслужили на повагу та належне ставлення з боку громади та влади до себе.

ПАРТНЕР ПРОГРАМИ - "КАВОВА КІМНАТА"

м. Рівне, вул. Словацького, 4/6
Робочі години: пн-пт 9:00-21:30, сб-нд 10:00-22:00