Коли норвежка Тоне Фінангер змайструвала свою першу ляльку Тільду, вона й подумати не могла, що ця симпатична скандинавська іграшка стане настільки популярною у світі. Масова "тільдоманія" почалась у 1999 році з появою двох книг автора — "Тільда Різдво" та "Тільда Великдень".

Майже десять років потому бренд став настільки популярним, що під маркою "Тільда" в усьому світі продаються тисячі матеріалів для рукоділля (тканини, нитки, ґудзики, викрійки тощо). Проте сам готовий продукт — іграшку — в магазині не придбати. Адже Тільда — лялька суто ручної роботи.

Багато майстринь по всьому світі нині не можуть уявити своє життя без таких іграшок. Серед них і рівненська рукодільниця Наталія Юрченко.
— Іграшки-примітиви важко назвати захопленням, бо це частина мого життя, це те, чим я живу, — ділиться майстриня.
Вперше виготовляти іграшки Наталія почала у другому класі. Саме тоді мама відвела дівчину в Палац піонерів (сучасний Палац дітей та молоді) у гурток "М'яка іграшка". Шили переважно звіряток — героїв казок та мультфільмів.

— У ті часи не було такого розмаїття матеріалів: тканин, галантереї, різних аксесуарів. Але від того іграшки виходили не менш красивими та улюбленими. Дуже теплі спогади у мене залишилися про викладача гуртка Ларису Петрівну. Вона навчила нас робити все з душею, бачити диво у звичайних буденних речах, — ділиться пані Наталія.

Дорослі турботи — заміжжя, народження дітей, робота, — відсунули дитяче захоплення на другий план. Здавалося, що до нього вже не буде вороття. До того ж у сучасному світі різноманіття іграшок на прилавках магазинів вражає. А відтак ляльки, зроблені своїми руками, поряд, наприклад, з електронними роботами неактуальні.

Ситуація змінилася весною цього року, коли Наталія випадково побачила в'язані іграшки рівнянки Ірини Поліщук і замовила собі дві. У них жінка просто закохалася. Потім познайомилася і з майстринею, між ними зав'язалося спілкування, яке за досить короткий час переросло у дружбу.

— Тоді я побачила і переконалася, що речі, зроблені своїми руками, насправді ціняться у сучасному світі. Згадала, що таке потайний, петельний шов, усі правила, за яким викроюється іграшка. І загорілася бажанням знову їх виготовляти. Відтоді без цього не можу жити. За весь час я пробувала робити багато різних іграшок, але зупинилася на примітивах. Хоч так їх називають у всьому світі, ця назва абсолютно не відповідає дійсності. Адже ляльки Тільди не статичні, у них рухливі руки, ноги, лапи, вуха. І скажу ще більше, виготовлення такої іграшки потребує багато часу, зусиль, уваги та терпіння. Адже це дуже клопітка робота. І зробити все слід акуратно, щоб все виглядало ідеально, — розповідає рукодільниця. — Я обов'язково даю ім'я кожній ляльці. Але найголовніше — вкладаю у них свою доброту та любов. І люди це відчувають.

За домашніми турботами, доглядом за дітьми створювати Тільд випадає тільки вечорами. І майстриня використовує кожну таку хвилину. Іграшок у Наталії Юрченко вдома практично немає, їх відразу купують, або ж майстриня дарує їх друзям, знайомим. Хіба що першими, як каже рукодільниця, граються її діти. Одна з таких, лялька Сплюшик висить над ліжком й оберігає сон. І незважаючи на те, що всі вони були експериментальними, діти люблять ці іграшки, адже кожна з них має частину маминої любові.

ТІЛЬДА — це відомі смішні та примітивні текстильні тварини і ляльки. Їх найбільш пізнавані риси — дві крапки для очей і рум'яні щічки, довгі ручки та ніжки. Багатьом відомі зайчики у капелюшках, літаючі котики, кольорові равлики, сонні янголи, домашні янголи-охоронці та інші.

Досьє
Професія: літературний редактор
Знак Зодіаку: Стрілець
Улюблений колір: червоний, зелений
Улюблені квіти: гвоздики
Улюблена робота: Сплюшик — янгол добрих снів
Найбільше досягнення: народження сина Германа та доньки Надії
Заповітна мрія: власна фабрика іграшок; творити стільки часу, скільки хочеться

Слайд-шоу Тільд