Закінчив місцеву восьмирічку, опісля фельдшерське відділення Лубенського медучилища. Працював фельдшером у рідному селі. У 1975—77 роках в хірургічному відділенні одного з госпіталів, перебуваючи на службі в Групі Радянських військ в Німеччині. Потім знову в селі — завідуючим медпунктом. А з 1981 року працює помічником санітарного лікаря у службі санітарного нагляду на Рівненській АРХ. У 1987 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вірші почав писати в шкільні роки, а друкуватись в періодиці з 1974 року. Спочатку в районній, потім в обласній, армійських та республіканських газетах — «Сільських вістях», «Робітничій газеті», журналах «Хлібороб України», «Жовтень» (теперішній «Дзвін»), журналі української діаспори в Чехословаччині «Дружно вперед», літературних збірниках «Поезія» та «Вітрила», колективному збірнику місцевих авторів Кузнецовська «Зорі над Стиром». Читались вірші по радіо.
У 1991 році у Львівському видавництві «Каменяр» мала вийти друком перша книжка поезій під назвою «З орбіти пам'яті й любові», однак, як повідомило нещодавно керівництво видавництва, у них практично припинено книгодрукування через відсутність паперу.

Вірші Івана Сидорчика:
Про поліське село
Село Красносілля Володимирецького району. Біля хати Михайла Дубова
Пляшева